РЕЗУЛЬТАТИ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГО  ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ ВПЛИВУ ШКІЛЬНОЇ ТРИВОЖНОСТІ НА УСПІШНІСТЬ  ПІДЛІТКІВ

         Інна Гуменюк,

Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова

За останнє десятиліття значно збільшилась кількість дітей з підвищеним рівнем тривожності. Статті про особливості тривожних дітей часто з’являються на сторінках педагогічних та фахових видань. Причиною підвищення тривожності у школярів підліткового віку є нестабільне суспільство, соціально-економічні негаразди, невпевненість в завтрашньому дні, рост насильства у суспільстві, невротизація дорослого населення, яке свої переживання і тривоги підсвідомо проектує на дітей. Все частіше розвиток підлітків у школі супроводжується переживанням негативної модальності і, перш за все, високою тривожністю та впливом її на успішність, що дегармонізує становлення особистості.

         У психологічній науці розрізняють тривожність як емоційний стан і тривожність як стійку рису особистості або характеру. Різниця між даними феноменами зафіксована у відповідних термінах «тривога» та «тривожність». Так, «тривога» визначається як емоційний стан, що виникає в ситуації невизначеної небезпеки і проявляється в очікуванні неблагополучного розвитку подій, «тривожність» - як схильність індивіда до переживання тривоги, що характеризується низьким порогом виникнення реакції тривоги» [3, с. 407-408].

Питання про різні види тривожності, перш за все про те, як співвідносяться між собою загальна тривожність та її окремі парціальні види («специфічні тривоги»), широко представлене в літературі. Зокрема, Л.І.Божович запропонувала визначити неадекватну та адекватну тривожність. Згідно даної точки зору, критерієм істинної тривожності виступає її невідповідність реальній успішності, реальному положенню індивіда в тій чи іншій галузі [1]. Таким чином, адекватна тривожність відображає об’єктивну відсутність умов для задоволення тієї чи іншої потреби, неадекватна тривожність спостерігається навіть при наявності відповідних умов. Тільки в останньому випадку тривожність може розглядатися як прояв стійкої особистісної риси, зафіксованої на певній сфері.

         А.М. Прихожан визначає наступні види тривожності в підлітковому віці: міжособистісна – тривожність, пов’язана з ситуаціями спілкування; самооцінна – тривожність, детермінована актуалізацією уявлень про себе; шкільна – тривожність, викликана впливом ситуацій навчання у школі [2].

         А.В.Мікляєва та П.В.Румянцева характеризують шкільну тривожність як специфічний вид тривожності, що проявляється у взаємодії учня з різноманітними компонентами навчального середовища і закріплюється в даній взаємодії [4].

         Причиною виникнення тривожності завжди є внутрішній конфлікт, суперечливість прагнень підлітків, коли одне бажання суперечить іншому, одна проблема заважає іншій. Суперечливий внутрішній стан школяра підліткового віку може бути викликаний різними чинниками: відсутністю у школяра фізичної безпеки, ворожість зі сторони дорослих, суперечливими вимогами до неї, що виходять із різних джерел; неадекватними вимогами батьків, що не відповідають можливостям і прагненням школяра; авторитарним стилем спілкування дорослого з дитиною; хронічною або епізодичною навчальною неуспішністю; зміною системи оцінки та контролю знань; значним зростанням навчального навантаження пов’язаного з підготовкою до вступу у вищі навчальні заклади [4]. Усе це, загалом, і є причинами виникнення тривожності. Тоді в підлітка виникає почуття втрати опори, невпевненість в навколишньому світі, не бажання спілкуватися.

В рамках наукового емпіричного дослідження нами була проведена діагностика рівня тривожності у школярів підліткового віку за допомогою таких методик: методики Спілбергера – Ханіна, яка дозволяє диференційовано вимірювати тривожність і як особистісну властивість, і як стан за допомогою  шкали ситуативної тривожності (СТ) і  шкали особистісної тривожності (ОТ);  тест шкільної тривожності Філліпса, який призначений для вивчення рівня і характеру тривожності, пов'язаної зі шкільним життям підлітка; шкала соціально-ситуаційної тривоги Кондаша.  Особливість шкал цього типу полягає в тому, що людина оцінює не наявність чи відсутність у себе якихось переживань, симптомів тривожності, а ситуацію з точки зору того, наскільки вона може викликати тривогу. Їх перевага, з нашої точки зору, полягає по-перше у тому, що вони дозволяють виявити області дійсності, об’єкти, які виступають для школяра основними джерелами тривоги, і по-друге, в меншій мірі, ніж інші типи опитувальників, виявляються залежними від особливостей розвитку в учнів інтроспекції; методика вимірювання рівня тривожності Дж.Тейлора, адаптація В.Г.Норакидзе - особистісний опитувальник, призначений для вимірювання проявів тривожності.

За результатами діагностики шкільної тривожності  було виявлено три групи підлітків: перша з високим рівнем тривожності - 22,7 %, друга група з середнім рівнем тривожності - 54,6 %, третя з низьким рівнем тривожності - 22,7 % учнів. Для школярів підліткового віку з високим рівнем тривожності  характерна низька успішність по навчальних предметах, з середнім рівнем тривожності – середня успішність, а висока успішність характерна для групи підлітків з низьким рівнем тривожності.

Школярам властиві психологічні особливості, які сприяють виникненню тривожності. Одержані в результаті констатувального експерименту  дані засвідчили необхідність спеціальної корекційної роботи зі школярами підліткового віку, які мають високий рівень тривожності. В учнів, у яких тривожність має ймовірність деструктивного характеру, потребують здійснення профілактично-корекційної роботи.

Профілактично-корекційна робота з учнями, що мають підвищені показники тривожності проводилася з урахуванням  функціональних чинників надмірної психоемоційної та психофізичної напруги підлітків.  Проведення профілактично-корекційної роботи спрямованої на зниження тривожності показало, що  робота в групі допомагає зменшити рівень тривожності та сприяє покращенню успішності  підлітків. Тренінгова робота в групі однолітків тісно пов’язана із значущою для підлітка діяльністю – інтимним спілкуванням, що має значний вплив на формування бажання до самовдосконалення.

Виходячи із вищесказаного, вважаємо, що подальші напрямки дослідження цього питання повинні стосуватися гендерних особливостей та  причин виникнення шкільної тривожності, що дасть змогу своєчасно попередити її виникнення та сприяти підвищенню успішності  підлітків у школі.

         Отже, проблема тривожності є однією із найактуальніших проблем у сучасній психології. Серед негативних переживань школярів підліткового віку тривожність займає особливе місце. Виникнення і закріплення тривожності у підлітків пов’язано із незадоволенням вікових потреб. Тривожність призводить не лише  до погіршення емоційного стану, а й порушує функціональні можливості психіки: провокує знижену самооцінку, низький  рівень навчальних досягнень учнів в силу ригідності мислення, зниження продуктивності пам’яті. Все це в загальному виявляється в гальмування розвитку особистості.

Список використаних джерел:

1.  Божович Л.И. Избранные психологические труды. Психология формирования личности / Л.Божович. – М., 1995. – 468 с.
2. Прихожан А.М. Тревожность у детей и подростков: психологическая природа и возрастная динамика / А. Прихожан. – М.: Московський психолого-социальный институт – Воронеж: Издательство НПО «МОДЭК», 2000.-304 с.
3.  Психология. Словарь / под общей редакцией А.В. Петровского, М.Г. Ярошевського. – М.:Политиздат, 1990. – 494 с.
4. Микляева А.В. Школьная тревожность: диагностика, коррекция, развитие / А.В. Микляева, П.В.Румянцева. – СПб.: Речь, 2004.-248с.